Засмеялся малыш:
- Убегут мои ножки.
И Господь меня больше не сможет найти!
Обняла его Мама :
- .Нет места такого,
Где сумеешь ты скрыться от Божьей Любви
- А я спрячусь в лесу, на лужайке зеленой
Бог меня не найдёт там, в высокой траве!
- А Любовь Иисуса тихонько и нежно
На плечо тебе сядет в простом мотыльке.
- На лошадке тогда поскачу по дорожке,
Разве Господу можно угнаться за мной?
- Да, у Божьей Любви очень быстрые ножки!
Она в верном щенке побежит за тобой...
- Я тогда поднимусь на высооооокую гОру,
Разве сможет достать Бог меня на горе?
- Да. У Божьей Любви есть орлиные крылья,
Их расправив, Она будет мчаться к тебе!
- Я тогда под землёй спрячусь в страшной пещере
И Господь в темноте потеряет меня...
- Нет, любимый, Любовь знает к Свету дорогу
И в пещере пошлёт для тебя светлячка
- Я нырну в океанские волны большие!
Разве сможет Господь опуститься ко мне?
- Да. Любвь Иисуса в веселом дельфине
Будет рядом с тобой на любой глубине...
- Я тогда улечу на пустую планету,
Там заплАчу один и никто не придёт
- А Иисуса Любовь выше скорости Света
Прилетит и оттуда тебя заберет
Для Господней Любви нет границ и пределов,
От Неё ты не сможешь, малыш, убежать.
Где б ты ни был, а Бог не устанет и всюду
Будет сына искать и домой возвращать
Эта Божья Любовь перестать не способна
Ты чуть-чуть подрастешь и сумеешь понять
Ты сердечко отдашь Ей тогда добровольно
И не будешь уже никогда убегать
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Век фарисейский - Людмила Солма *) Примечание:
Иллюстрацией - ЧУЖОЕ ФОТО - открытка из ИНЕРНЕТА
Авторства, к сожалению, пока не знаю...
