Лихо взбивают валежник подковы, -
Конь и наездник как видно с норовом!
Травы колеблются, воздух дрожит,
Сэр Камелот за принцессой спешит.
С детства запрятана в башне тоскливой,
Общество - старый слуга молчаливый,
Злобный дракон, охраняющий вход...
Будет непросто тебе, Камелот!
А Камелот будто даже и рад, -
Пряча под шлемом мальчишеский взгляд,
Шишки сшибает блестящим мечом,
Будто драконы ему нипочём.
Шорох в кустах... На тропинке разбойник!
- Путник, готовься, ты скоро покойник!
Вскинул ружьё, ухмыльнулся.. Попал!
Конь Камелота всхрапнул и упал.
Рыцарь расстроился: лошадь пропала!
Только разбойника раньше не стало, -
Дротик, запущенный сильной рукой,
Мигом окончил нахальный разбой.
II
- Конь - не принцесса, - бодрится герой, -
Главное - снова остался живой.
Вечер. Смеркается. Ночь настаёт.
Спать не годиться, - решил Камелот.
Скорость и так без лошадки не та, -
К замку приду - отосплюсь прямо там.
Только подумал - и вот тебе на! -
Светлая горница в поле видна.
Шум и веселье грохочут внутри,
Рыцарь подходит к открытой двери.
Гостя хозяин выходит встречать:
- Путник, входи, неча на ночь езжать!
Выпьем, закусим, сыграем в лото!
Эй, ты в порядке? Чего-то не то? -
Видит хозяин - в раздумье герой,
Чешет в затылке мышцатой рукой:
- Ты понимаешь, такие дела..
Отдыха, в общем, пора не пришла.
Ждёт меня подвиг, дракон и она!
Я же, лопух, потерял скакуна..
Так что, идти мне и ночью и днём,
Не забывая о счастьи моем.
Выпивка, игры - судьба не моя,
Милой принцессе обещанный я.
Слышал, быть может? Судьбину кляня
В замке с драконом. Так это - моя!
Сими словами свернув монолог,
Рыцарь умчался вперёд со всех ног.
Солнце вставало, когда наконец
Издалека он увидел дворец.
Всё как учили - и сер и уныл...
Сэр Камелот на мгновенье застыл,
Выхватил меч, молодецки свища,
И на дракона бесстрашно помчал.
Тот был не промах - дракон как никак -
Враз подпалил Камелоту бока.
Рыцарь сражался, от боли дрожа,
Меч ослабевшей рукою держа,
Стоя с трудом на ослабших ногах,
С именем милой своей на устах.
III
Хрип... и закончено, еле дыша,
Рыцарь к воротам идёт не спеша.
Он победил, он достоин - и вот -
Входит во двор сэр Клермон Камелот.
Ранен, но весел, он входит в притвор...
Пусто! Он в зале - и там никого...
Полон обьедками свадебный стол, -
Рыцарь в раздумье: туда ли пришёл?
Вдруг - слышен с башни заливчатый смех,
Раны забыв он взбегает наверх,
Вот и возлюбленной тайный покой!
В спальне...
Принцесса...
со старым слугой...
..........................
- Я не дождалась, любимый, прости! -
Всё, что смогла она произнести.
IV
Рыцарь не начал валять дурака,
Дверь затворил... И, качнувшись слегка,
Сэр Камелот на перилах обвис,
Сердца осколки просыпались вниз.
ЭПИЛОГ.
Слушай, принцесса, сей стих - о тебе!
Жди и надейся, доверься судьбе!
Может задержан в пути Камелот,
Но обязательно, точно придет!
Может разбойник, а может - дракон,
Может с соблазнами борется он,
Он тебя ищет, твой добрый герой,
НЕ СОГЛАШАЙСЯ НА ЖИЗНЬ СО СЛУГОЙ!
Рыцарь в дороге, пройдёт сто морей,
Ты только сердце ему не разбей!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
